Стаття 153. Створення акціонерного товариства

1. Акціонерне товариство може бути створене юридичними та (або) фізичними особами, а також державою в особі уповноваженого органу, територіальною громадою в особі уповноваженого органу.

2. Якщо акціонерне товариство створюється кількома особами, вони укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства.

Цей договір не є установчим документом товариства.

Договір про створення акціонерного товариства укладається в письмовій формі, а якщо товариство створюється фізичними особами, договір підлягає нотаріальному посвідченню.

3. Особи, що створюють акціонерне товариство, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до державної реєстрації товариства.

Акціонерне товариство відповідає за зобов'язаннями учасників, пов'язаними з його створенням, лише у разі наступного схвалення їх дій загальними зборами акціонерів.

4. Акціонерне товариство може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства. Відомості про це підлягають реєстрації і опублікуванню для загального відома.

Акціонерне товариство не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа.

5. Порядок і строки вчинення дій щодо створення акціонерного товариства, у тому числі порядок проведення установчих зборів та їхня компетенція, встановлюються законом.

(Із змін, від 17.09.2008)

1. Відсутність вказівки в ч. 1 ст. 153 ЦК на те, що засновниками акціонерних товариств можуть бути юридичні та/або фізичні особи, і раніше не було перешкодою для того, щоб засновниками таких товариств визнавались держава та територіальні громади. Тепер можливість створення акціонерних товариств державою в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, та територіальними громадами в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, передбачена ч. 1ст. 153 ЦК і ч. 1 ст. З Закону «Про акціонерні товариства» [228]. Із ч. 1 ст. 153 ЦК, ч. 1 ст. 9 Закону «Про акціонерні товариства» непрямо випливає і висновком від протилежного виявляється правовий припис, відповідно до якого Автономна Республіка Крим не може бути засновником акціонерних товариств. Але переважному застосуванню перед цим правовим приписом підлягає правовий припис, який непрямо випливає із ч. 3 ст. 38 Конституції Автономної Республіки Крим та виявляється при тлумаченні висновком від наступного правового явища (правовідносин між органами влади Автономної Республіки Крим та підприємствами, які перебувають у власності Автономної Республіки Крим) до попереднього (права Автономної Республіки Крим такі підприємства створювати). Якщо ж є право самостійного створення підприємств (в тому числі і акціонерних товариства), то тим більше слід визнати можливою участь Автономної Республіки Крим у створенні акціонерних товариств. Зазначені в п. 4 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про акціонерні товариства» на те, що нормативно-правові акти до їх приведення у відповідність до цього Закону діють у частині, що не суперечить цьому Закону, не перешкоджає застосуванню правового припису, що непрямо випливає із ч. 3 ст. 38 Конституції Автономної Республіки Крим [126], оскільки Конституція Автономної Республіки Крим може бути змінена виключно Верховною Радою Автономної Республіки Крим (ч. 2 ст. 48 Конституції Автономної Республіки Крим).

2. Частиною другою ст. 9 Закону «Про акціонерні товариства» встановлюється, що засновниками акціонерних товариств можуть бути одна, дві чи більше осіб. Отже, акціонерне товариство може бути створене однією особою. Відомості про це мають бути опубліковані. Але підприємницьке товариство, що складається із однієї особи (точніше треба було записати: «господарське товариство», оскільки до підприємницьких товариств, крім господарських, відносяться тільки кооперативи, а кооператив із одного члена складатись не може, як це випливає із ч. 3 ст. 164 ЦК), не може одноосібно створити акціонерне товариство. І в подальшому (після створення) єдиним учасником (акціонером) акціонерного товариства не може бути господарське товариство, що складається із однієї особи.

3. Якщо засновників акціонерного товариства декілька, то вони можуть укласти засновницький договір. Таке передбачено ч. 3 ст. 9 Закону «Про акціонерні товариства». У ч. 2 ст. 153 ЦК встановлюється, що у таких випадках засновники «укладають» між собою договір. «Укладають» — це недостатньо визначене формулювання. До того ж Закон «Про акціонерні товариства» підлягає переважному застосуванню перед положеннями Цивільного кодексу. Тому слід дійти висновку про те, що укладення засновницького договору є правом, а не обов'язком засновників акціонерного товариства. Засновницький договір не є установчим документом і діє до дати реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій. Визначення в п. 1 ч. 1 ст. 77 Закону «Про акціонерні товариства» засновницького договору як установчого не спростовує положення про те, що засновницький договір не є установчим документом акціонерного товариства.

4. Переважному застосуванню перед положеннями ч. 2 ст. 153 ЦК, що передбачає нотаріальне посвідчення договору про створення акціонерного товариства, підлягає ч. 3 ст. 9 Закону «Про акціонерні товариства», відповідно до якої нотаріальному посвідченню підлягають підписи фізичних осіб на засновницькому договорі. Переважному застосуванню цього правила не перешкоджає ст. 78 Закону «Про нотаріат» [75], яка допускає засвідчення справжності підпису тільки на документах, що не мають характеру угод.

5. За зобов'язаннями, що виникли між засновниками акціонерного товариства та третіми особами до державної реєстрації та пов'язані із створенням акціонерного товариства, засновники несуть солідарну відповідальність. Відповідальність акціонерного товариства за такими зобов'язаннями можлива лише за умови наступного схвалення відповідних правочинів зборами акціонерів.

6. Частина п'ята ст. 9 Закону «Про акціонерні товариства» встановлює такі етапи створення акціонерного товариства:

1) прийняття зборами засновників рішення про створення акціонерного товариства та про закрите (приватне) розміщення акцій;

2) подання заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску акцій до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

3) реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску акцій та видача тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;

4) присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера цінних паперів;

5) укладення з депозитарієм цінних паперів договору про обслуговування емісії акцій або з реєстратором іменних цінних паперів договору про ведення реєстру власників іменних цінних паперів;

6) закрите (приватне) розміщення акцій серед засновників товариства;

7) оплата засновниками повної номінальної вартості акцій;

8) затвердження установчими зборами товариства результатів закритого (приватного) розміщення акцій серед засновників товариства, затвердження статуту товариства, а також прийняття інших рішень, передбачених законом;

9) реєстрація товариства та його статуту в органах державної реєстрації;

10) подання Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій;

11) реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій;

12) отримання свідоцтва про державну реєстрацію випуску акцій;

13) видача засновникам товариства документів, що підтверджують право власності на акції.

7. Порушення вимог щодо етапів створення акціонерного товариства є підставою для відмови Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в реєстрації звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій. Якщо у реєстрації звіту відмовлено, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку звертається до суду з позовом про ліквідацію акціонерною товариства.

8. Установчі збори акціонерного товариства проводяться впродовж трьох місяців з дати повної сплати акцій їх засновниками. Кількість голосів, яку має на установчих зборах кожний із засновників, визначається кількістю оплачених ним акцій. На установчих зборах вирішуються питання, перелік яких наводиться в ч. 2 ст. 10 Закону «Про акціонері товариства» [228]. Рішення на установчих зборах приймаються більшістю голосів засновників, якщо інше не передбачено засновницьким договором. Лише стосовно питань про заснування акціонерного товариства, затвердження оцінки майна, що вноситься засновниками в рахунок оплати акцій товариства, та про затвердження статуту ч. 2 ст. 10 Закону «Про акціонерні товариства» [53] встановлює імперативне правило про те, що за них мають проголосувати всі засновники. Незатвердження установчими зборами статуту означає відмову засновників від створення товариства.