Стаття 1173. Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування

1. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

1. Із контексту ст. 1173 ЦК та з урахуванням визнання права власності держави у ст. 326 ЦК, права власності Автономної Республіки Крим у п. 3 ч. 1 ст. 138 Конституції Автономної Республіки Крим, визнання держави та Автономної Республіки Крим учасниками цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 ЦК), які діють на рівних правах з іншими учасниками цивільних відносин (ч. 1 ст. 167; ч. 1 ст. 168 ЦК), випливає, що за шкоду, яка завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органів державної влади, відповідальність несе держава, а за шкоду, завдану органами влади Автономної Республіки Крим, відповідальність несе Автономна Республіка Крим. Відшкодування шкоди в порядку відповідальності держави за шкоду, заподіяну державними органами, здійснюється за рахунок Державного бюджету.

Відшкодування шкоди в порядку відповідальності за шкоду, заподіяну органами влади Автономної Республіки Крим, здійснюється за рахунок коштів бюджету Автономної Республіки Крим.

2. Стосовно відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням, дією або бездіяльністю органу місцевого самоврядування, встановлюється, що вона відшкодовується цим органом. Це інша правова конструкція, ніж та, що сформульована законодавцем стосовно відповідальності за шкоду, заподіяну органом державної влади чи органом влади Автономної Республіки Крим. Але є підстави стверджувати, що закон і в цьому випадку, покладаючи відповідальність безпосередньо на орган місцевого самоврядування, кінець кінцем не виключає відповідальності власника відповідних бюджетних коштів (коштів місцевого бюджету) — територіальної громади за незаконні рішення, дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування. Питання про покладення на орган місцевого самоврядування обов’язку відшкодувати шкоду, завдану органом місцевого самоврядування, має вирішуватись з урахуванням такого. У принципі, суб’єктами, що мають бути поставлені поряд з державою та Автономною Республікою Крим як суб’єкти, що відповідають за шкоду, завдану їх органами, є територіальні громади. Необхідність у визначенні якраз органів місцевого самоврядування як осіб, що відповідають за шкоду, завдану цими органами, зумовлена тим, що до органів місцевого самоврядування належать районні та обласні ради (абзац сьомий ст. 1 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» [85]), за зобов’язаннями яких територіальні громади відповідати не можуть. Питання про відповідальність цих органів має вирішуватись з урахуванням того, що на рівні областей і районів за рахунок джерел, установлених Бюджетним кодексом та законами про Державний бюджет України на відповідний рік, також формуються бюджети.

Але ж виникає запитання про те, у який спосіб перейти від органу місцевого самоврядування, що має відповідати за завдану ним шкоду не тільки відповідно до ст. 1173 ЦК, а й згідно із ст. 56 Конституції України [1], до територіальної громади, що має відшкодувати шкоду за рахунок місцевого бюджету, або до районного чи обласного бюджетів, що згідно із ст. 60 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» здійснюють повноваження щодо володіння, користування і розпоряджання відповідними об’єктами права комунальної власності, до яких згідно із частиною першою названої статті належать і доходи місцевих бюджетів. Цей перехід має здійснюватись шляхом застосування закону за аналогією. Підставою для цього є та обставина, що, встановлюючи обов’язок органів місцевого самоврядування відшкодовувати шкоду, ні ст. 56 Конституції, ні ст. 1173 ЦК не вирішують питання про те, як же має бути відшкодована шкода у випадках, коли орган місцевого самоврядування не має коштів, достатніх для відшкодування. А такі випадки виникають нерідко, оскільки органи місцевого самоврядування є юридичними особами, що фінансуються із відповідних бюджетів. Тому слід дійти висновку про те, що до відносин щодо відшкодування шкоди, завданої органами місцевого самоврядування у разі відсутності у останніх коштів, слід застосовувати за аналогією положення ст. 1173 ЦК, які покладають обов’язок відшкодування шкоди на тих учасників цивільних відносин (державу і Автономну Республіку Крим), що є власниками відповідних бюджетних коштів.

Отже, за відсутності в органів місцевого самоврядування коштів, достатніх для відшкодування шкоди, обов’язок відшкодування шкоди слід покласти на власників відповідних бюджетних коштів та органи, що здійснюють розпоряджання ними. Тому в позовних заявах та рішеннях судів доцільно було б зазначати на стягнення коштів в порядку відшкодування шкоди з органів місцевого самоврядування, а субсидіарно — з відповідних (сільського, селищного, міського, районного, обласного) бюджетів.

3. Зазначення в ст. 1173 ЦК про відшкодування шкоди незалежно від вини відповідних органів є лише конкретизацією правового припису, який непрямо випливає із ст. 56 Конституції України та виявляється при тлумаченні методом логічного доповнення нормативного тексту. Тому слід враховувати, що правило про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, незалежно від вини має юридичну силу конституційного положення.