Стаття 550. Підстави виникнення права на неустойку

1. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

2. Проценти на неустойку не нараховуються.

3. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов’язання (стаття 617 цього Кодексу).

1. Частина 3 ст. 550 ЦК опосередковано формулює принцип вини як підстави виникнення права на стягнення неустойки. Цей принцип формулюється посиланням на ст. 617 ЦК, що прямо стосується відповідальності за порушення зобов’язання. До неустойки, що стягується за порушення господарських зобов’язань, застосовується ч. 2 ст. 218 ГК, яка також опосередковано формулює принцип вини, але вкладає в нього дещо інший зміст, ніж ст. 614 ЦК. Див. про це коментар до ст. 614 ЦК.

2. Право на стягнення неустойки виникає у кредитора незалежно від того, настали чи не настали внаслідок порушення боржником зобов’язання збитки на стороні кредитора. Проте відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника (ч. 3 ст. 551 ЦК; ст. 233 ГК).

3. Заборона нарахування процентів на неустойку означає не тільки неможливість нарахування процентів, передбачених ст. 536 або 625 ЦК, а і заборону встановлювати в договорах обов’язок боржника сплатити проценти у випадку пропуску строку сплати неустойки.

Що стосується нарахування неустойки за прострочення сплати неустойки, то це також є неможливим.

4. Неустойка, встановлена підзаконними актами за прострочення сплати неустойки без прямого доручення законодавця, застосовуватись не може. Встановивши неустойку за прострочення оплати об’єктів приватизації на підставі ст. 29 Закону «Про приватизацію державного майна» [110], Кабінет Міністрів на свій розсуд встановив пеню за прострочення сплати зазначеної неустойки. Ця пеня не повинна застосовуватись, оскільки вона встановлена всупереч ст. 178 чинного на той час ЦК 1963 р., яка передбачала можливість встановлення неустойки законом або договором (тепер це правило суперечить ч. 1 ст. 548 ЦК). Аналогічним чином підзаконними актами не встановлено і відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК не може бути встановлено пеню за несвоєчасне внесення штрафів, хоч таке і передбачено ст. 62 Статуту залізниць України [288].