Стаття 999. Обов’язкове страхування

1. Законом може бути встановлений обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров’я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов’язкове страхування).

2. До відносин, що випливають із обов’язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

1. Розмежування добровільного і обов’язкового страхування пов’язане із значними труднощами. Зміст поняття обов’язкового страхування не розкривається ні в Цивільному кодексі, ні в Законі «Про страхування» [139]. Визначити обов’язкове страхування через поняття добровільного страхування також неможливо, оскільки добровільне страхування визначається як таке, яке здійснюється на підставі договору між страхувальником і страховиком (частина перша ст. 6 Закону «Про страхування»), а обов’язкове страхування також не виключає укладення договору. Інші ознаки обов’язкового страхування в Законі також не наводяться.

2. Із ст. 7 Закону «Про страхування», інших положень Цивільного кодексу та інших законів, що покладають на осіб обов’язок здійснити страхування, слід зробити висновок про те, що в ст. 5, 7 названого Закону під обов’язковим страхуванням розуміється таке страхування, яке є обов’язковим для страхувальників в публічно- правових відносинах, а порушення цього обов’язку тягне відповідні публічно-правові санкції, зокрема анулювання ліцензії відповідно до ст. 21 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» [119]. Отже, заборона здійснення обов’язкових видів страхування, яка встановлена частиною другою ст. 5 Закону «Про страхування», не виключає чинності положень актів цивільного законодавства, які прямо чи опосередковано покладають на учасників цивільних правовідносин обов’язок одного із учасників цих відносин перед іншим страхувати предмет цих правовідносин, хоч обов’язковість страхування щодо таких випадків Законом «Про страхування» не встановлена. Йдеться про такі положення: 1) ч. 1 ст. 696 ЦК, відповідно до якої договорами може бути встановлений обов’язок покупця або продавця страхувати товар; 2) ч. 2 ст. 771 ЦК, відповідно до якої договором або законом може бути встановлений обов’язок наймача укласти договір страхування речі, що передана у найм; 3) ч. 2 ст. 13 Закону «Про фінансовий лізинг» [170], відповідно до якої законом або договором може бути передбачена обов’язковість страхування предмета лізингу або ризиків, пов’язаних з виконанням договору лізингу; 4) ч. 1 ст. 10 Закону «Про оренду державного і комунального майна» [68], відповідно до якого істотною умовою договору оренди є страхування орендарем взятого ним в оренду майна; 5) ч. 1 ст. 802 ЦК, формулювання якої «страхування транспортного засобу здійснюється наймодавцем» слід тлумачити як обов’язок наймодавця укласти відповідний договір страхування із страховиком; 6) ч. 3 ст. 967 ЦК, яка покладає на ломбард обов’язок страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки; 7) ч. 1 ст. 881 ЦК, яка покладає на підрядника обов’язок укласти договір страхування об’єкта будівництва або комплексу робіт, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду; 8) частини другої ст. 54 Закону «Про зерно та ринок зерна в Україні» [147], відповідно до якої зернові склади зобов’язані застрахувати заставне зерно, що прийняте на зберігання, від ризиків випадкової загибелі або ушкодження протягом п’яти днів з моменту його прийняття на зберігання за рахунок поклажодавця.

3. За межі обов’язкового цивільно-правового страхування виходить загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яке здійснюється на підставі законів «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» [125], «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» [112], «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» [114], «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» [161]. На ці відносини чинність актів цивільного законодавства не поширюється. Відповідно до Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування [92] має бути введене загальнообов’язкове державне медичне страхування як вид соціального страхування. На цей час відповідний закон не прийнято.

4. Законом «Про страхування» в редакції від 4 жовтня 2001 р. за межі обов’язкового цивільно-правового страхування виведене державне обов’язкове особисте страхування за рахунок коштів Державного бюджету наступних категорій осіб: 1) працівників прокуратури (їх страхування здійснюється відповідно до Порядку та умов державного обов’язкового особистого страхування працівників прокуратури [240]); 2) військовослужбовців і військовозобов’язаних, призваних на збори (їх страхування здійснюється відповідно до Умов державного обов’язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов’язаних, призваних на збори, і порядок виплати їм та членам їх сімей страхових сум [241]); 3) посадових осіб інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю (їх страхування здійснюється відповідно до Порядку та умов обов’язкового державного соціального страхування посадових осіб державного архітектурно-будівельного контролю [256]); 4) працівників державної лісової охорони (їх страхування здійснюється відповідно до Порядку та умов обов’язкового державного страхування працівників державної лісової охорони [258]); 5) посадових осіб органів Державної податкової служби (їх страхування здійснюється згідно з Порядком та умовами державного особистого страхування посадових осіб Державної податкової служби [250]); 6) службових осіб державних органів у справах захисту прав споживачів (їх страхування здійснюється відповідно до Порядку та умов державного обов’язкового страхування службових осіб державних органів у справах захисту прав споживачів [241]); 7) посадових осіб Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації і його територіальних органів (їх страхування здійснюється відповідно до Порядку та умов обов’язкового державного страхування посадових осіб Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації і його територіальних органів [262]); 8) медичних і фармацевтичних працівників установ і організацій, що фінансуються із Державного бюджету (їх страхування здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку та умов обов’язкового страхування медичних працівників та інших осіб на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов’язків, а також на випадок настання у зв’язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції, і переліку категорій медичних працівників та інших осіб, які підлягають обов’язковому страхуванню на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов’язків, а також на випадок настання у зв’язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції» [284]); 9) службових осіб державної контрольно-ревізійної служби (їх страхування здійснюється на підставі Порядку і умов державного особистого страхування службових осіб державної контрольно-ревізійної служби в Україні [243]); 10) народних депутатів (їх страхування здійснюється згідно з Умовами обов’язкового державного страхування життя і здоров’я народних депутатів України та порядком виплати їм і членам їхніх сімей страхових сум [246]); 11) суддів (їх страхування здійснюється відповідно до Порядку і умов державного обов’язкового страхування життя і здоров’я суддів [247]); 12) державних виконавців (їх страхування здійснюється відповідно до Порядку і умов обов’язкового державного страхування державних виконавців [281]). Державне обов’язкове особисте страхування працівників митних органів взагалі скасоване. Замість цього Кабінет Міністрів затвердив Порядок здійснення компенсації шкоди, заподіяної працівникам митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій під час виконання або пов’язаної з виконанням ними службових обов’язків [328].

5. Чинність актів цивільного законодавства поширюється на обов’язкове особисте страхування, яке здійснюється не за рахунок Державного бюджету, а за рахунок інших джерел, зокрема, на: 1) медичних і фармацевтичних працівників (на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов’язків або захворювання на інфекційні хвороби, яке (захворювання) пов’язане з виконанням професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб (ч. 2, 19 ст. 7 Закону «Про страхування» [139]); 2) особисте страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (п. З частини першої ст. 7 Закону «Про страхування»). Працівники Державної пожежної охорони підлягають обов’язковому державному особистому страхуванню відповідно до правил про страхування осіб рядового, начальницького і вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ (п. 32 Положення про Державну пожежну охорону); 3) страхування спортсменів вищих категорій (п. 4 частини першої ст. 7 Закону «Про страхування»); 4) страхування життя і здоров’я працівників ветеринарної медицини (п. 5 частини першої ст. 7 Закону «Про страхування»).

6. Пункт 1 частини першої ст. 7 Закону «Про страхування» відносить до обов’язкових видів страхування медичне страхування. Безумовно, тут не мається на увазі загальнообов’язкове державне медичне страхування, передбачене Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування. У цілому поняття медичного страхування є невизначеним. Тому п. 1 частини першої ст. 7 Закону «Про страхування» слід визнати таким, що не формулює норми прямої дії, а медичне страхування є обов’язковим, якщо воно встановлюється законодавством. Зокрема, Порядок надання медичної допомоги іноземним громадянам, які тимчасово перебувають на території України, встановлює обов’язкову наявність у іноземних громадян на момент отримання в’їзної візи або перетинання державного кордону України страхового поліса, виданого Державною страховою компанією України.

7. Пункт 2 частини першої ст. 7 Закону «Про страхування» визнає обов’язковим особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов’язків. Більш конкретні правила з цього приводу встановлені ст. 25 Закону «Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення» [94]. Права, встановлені для даної категорії застрахованих цією статтею, поширюються і на медичних і фармацевтичних працівників, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету. Але на такі відносини не поширюються норми цивільного права. На виконання цих законів Кабінетом Міністрів прийнято постанову «Про затвердження Порядку та умов обов’язкового страхування медичних працівників та інших осіб на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов’язків, а також на випадок настання у зв’язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції, і переліку категорій медичних працівників та інших осіб, які підлягають обов’язковому страхуванню на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов’язків, а також на випадок настання у зв’язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції» [284].

8. Пункт 3 частини першої ст. 7 Закону «Про страхування» визнає обов’язковим особисте страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд). Страхувальником цієї категорії осіб визнаються юридичні особи, які утримують підрозділи відомчої або місцевої пожежної охорони або створюють добровільні пожежні дружини (команди). У відповідних випадках страхувальником може бути виконком місцевої ради, а страхові платежі сплачуються за рахунок бюджету. Страховиком у правовідносинах щодо цього виду обов’язкового страхування є акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» або інша страхова компанія, що отримала відповідну ліцензію (п. 2 Положення про порядок і умови обов’язкового особистого страхування працівників відомчої та місцевої пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд).

9. Обов’язкове страхування життя і здоров’я спеціалістів ветеринарної медицини передбачене п. 5 частини першої ст. 7 Закону «Про страхування». Відповідно до ст. 7 Закону «Про ветеринарну медицину» [193] джерелом сплати страхових платежів в будь-якому разі не можуть бути бюджетні кошти. Застрахованими за цим видом обов’язкового страхування є лікарі, фельдшери, техніки ветеринарної медицини, які здійснюють діагностичні, профілактичні, оздоровчі, лікувальні роботи у тваринництві, ветеринарно-санітарну експертизу тваринницької продукції та надають інші послуги власникам тварин (п. 2 Умов обов’язкового страхування життя і здоров’я спеціалістів ветеринарної медицини [248]).

10. Обов’язковість особистого страхування від нещасних випадків на транспорті встановлена п. 6 частини першої ст. 7 Закону «Про страхування». Пункт 1 Положення про обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті [267] встановлює, що страхуванню підлягають пасажири залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного і електротранспорту (крім внутріміського) під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані. Див. про це п. 2 коментаря до ст. 927 ЦК. Крім того, страхуванню підлягають працівники, що зайняті на перевезеннях — водії, машиністи, помічники машиністів, начальники поїздів, поїзні електромонтери, кондуктори, працівники вагонів-ресторанів, механіки (начальники) рефрижераторних секцій, працівники бригад медичної допомоги. Обов’язкове страхування не поширюється на пасажирів морського і внутрішнього водного транспорту на прогулочних лініях.

11. Відповідно до п. 7 частини першої ст. 7 Закону «Про страхування» встановлене обов’язкове авіаційне страхування цивільної авіації. Пункт 1 Порядку і правил проведення обов’язкового страхування цивільної авіації [314] відносить до такого страхування страхування відповідальності повітряного перевізника за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті, вантажу; страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду, заподіяну третім особам; страхування членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу; страхування повітряних суден; страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов’язаних з забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт.

12. Обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів передбачене п. 9 частини першої ст. 7 Закону «Про страхування» та здійснюється відповідно до Закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» [179]. Ліміт відповідальності страховика обмежується 51000 грн. за одного потерпілого (у разі заподіяння шкоди життю та здоров’ю потерпілих) і 25500 грн. на одного потерпілого (у разі заподіяння шкоди майну потерпілого. Якщо розмір майнової шкоди перевищує п’ятикратний ліміт відповідальності страховика, розмір відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується).

13. Відповідно до п. 10 ст. 7 Закону «Про страхування» обов’язковим є страхування засобів водного транспорту. Але більш розгорнені правила про цей обов’язковий вид страхування не затверджувались.

14. Відповідно до п. 11 частини першої ст. 7 Закону «Про страхування» здійснюється обов’язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності. Кабінет Міністрів затвердив Порядок і правила проведення обов’язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності [312].

15. Відповідно до п. 12 частини першої ст. 7 Закону «Про страхування» [139] обов’язковим є страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту. Таке страхування здійснюється згідно з Законом «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення» [142]. На виконання цього Закону Кабінет Міністрів затвердив Порядок і правила проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду, Особливі умови ліцензування діяльності з обов’язкового страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду та Положення про ядерний страховий пул [321].

16. Обов’язковим є страхування працівників (крім тих, які працюють в установах, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади (п. 13 ст. 7 Закону «Про страхування).

17. Обов’язковому страхуванню підлягає цивільна відповідальність суб’єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідемичного характеру (п. 14 ст. 7 Закону «Про страхування»). Постановою Кабінету Міністрів затверджені Порядок і правила такого страхування [315].

18. Відповідно до п. 15 ст. 7 Закону «Про страхування» встановлене обов’язкове страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров’ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачене такою угодою. Більш розгорнені нормативні положення з цього приводу не затверджувались .

19. Передбачене обов’язкове страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом «Про угоди про розподіл продукції» [111] (п. 16 ст. 7 Закону «Про страхування»). Нормативні акти, якими встановлювались би правила такого страхування, не затверджувались.

20. Обов’язкове страхування фінансової відповідальності, життя і здоров’я тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи передбачене п. 17 ст. 7 Закону «Про страхування». Але на цей час відсутні більш розгорнені правила щодо цього виду страхування.

21. Обов’язковому страхуванню підлягають майнові ризики при промисловій розробці родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом «Про нафту і газ» [136] (п. 18 ст. 7 Закону «Про страхування»).

22. Обов’язкове страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров’я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов’язаного з виконанням ними професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб передбачене п. 19 ст. 7 Закону «Про страхування». Нормативні акти, якими встановлювались би правила такого страхування, не затверджувались.

23. Відповідно до п. 20 частини першої ст. 7 Закону «Про страхування» Кабінетом Міністрів затверджено Порядок і правила проведення обов’язкового страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути завдано здоров’ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів [313].

24. Пункти 22 — 25 частини першої ст. 7 Закону «Про страхування» передбачене обов’язкове страхування об’єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національного космічного агентства України, цивільної відповідальності суб’єктів космічної діяльності, об’єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов’язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі, а також відповідальності щодо ризиків, пов’язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі. Більш розгорнені правила про ці види обов’язкового страхування на цей час відсутні.

25. Обов’язкове страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів запроваджено п. 26 частини першої ст. 7 Закону «Про страхування». Правила здійснення такого виду страхування затверджені постановою Кабінету Міністрів [310].

26. Обов’язковому страхування підлягає професійна відповідальність осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам (п. 27 частини першої ст. 7 Закону «Про страхування». Перелік видів такої діяльності має бути визначений Кабінетом Міністрів України.

27. На виконання п. 28 частини першої ст. 7 Закону «Про страхування» про обов’язкове страхування відповідальності власників собак Кабінетом Міністрів затверджено Порядок і правила проведення обов’язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам [311].

28. Відповідно до п. 29 частини першої ст. 7 Закону «Про страхування» Кабінетом Міністрів затверджено Порядок і умови проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам або майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї [308].

29. Згідно п. 30 частини першої ст. 7 Закону «Про страхування» здійснюється обов’язкове страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків згідно з переліком тварин, затвердженим Кабінетом Міністрів. Кабінетом Міністрів прийнято Порядок і правила проведення обов’язкового страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків [318]. Додатком до цього нормативно- правового акта є Перелік тварин, які підлягають обов’язковому страхуванню.

30. Відповідно до п. 31 частини першої ст. 7 Закону «Про страхування» обов’язковому страхуванню підлягає відповідальність суб’єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров’ю туриста або його майну. Підкреслимо, що тут йдеться про страхування цивільної відповідальності, яку суб’єкт туристичної діяльності несе перед туристом на підставі ст. 32, 33 Закону «Про туризм» [171] та положень Цивільного кодексу. У ст. 16 Закону «Про туризм» йдеться про обов’язкове страхування туристів (медичне та від нещасного випадку), яке має здійснювати суб’єкт туристичної діяльності шляхом укладення договорів із страховиками. Ця стаття виходить за межі того розуміння обов’язкового страхування, яке випливає із ст. 5 та 7 Закону «Про страхування». Межі відповідальності суб’єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров’ю туриста або його майну, яка (відповідальність) підлягає обов’язковому страхуванню, законодавством не встановлені.

31. Пункт 32 частини першої ст. 7 Закону «Про страхування» передбачає обов’язкове страхування відповідальності морського судновласника. Більш розгорнені правила про ці види обов’язкового страхування на цей час відсутні.

32. Відповідно до п. 33 частини першої ст. 7 Закону «Про страхування» [139] здійснюється обов’язкове страхування ліній електропередач та перетворюючого обладнання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійних лих або техногенних катастроф та від протиправних дій третіх осіб.

33. Відповідно до п. 34 частини першої ст. 7 Закону «Про страхування» обов’язковому страхуванню підлягає відповідальність виробників (постачальників) продукції тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій за шкоду, заподіяну третім особам.

Нормативно-правові акти щодо цього виду обов’язкового страхування не приймались.

34. Законом «Про іпотеку» [156] частина перша ст. 7 Закону «Про страхування» була доповнена п. 35, відповідно до якого обов’язковому страхуванню від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування підлягає предмет іпотеки. Відповідно до ст. 8 Закону «Про іпотеку» страхування предмета іпотеки здійснюється іпотекодавцем, якщо інше не передбачено договором.

35. Відповідно до п. 38 — 39 частини першої ст. 7 Закону «Про страхування» здійснюється обов’язкове страхування будівельно-монтажних робіт забудовником відповідно до Закону «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» [157], а також обов’язкове страхування майнових ризиків за договором про участь у фонді фінансування будівництва відповідно до Закону «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю». Нормативно-правові акти щодо цього виду обов’язкового страхування не приймались.

36. Відповідно до п. 40 частини першої ст. 7 Закону «Про страхування» обов’язковому страхуванню підлягає майно, яке передане в концесію. Обов’язок укладення договору страхування із страховиком несе концесіонер. Страхування здійснюється на користь того учасника концесійного договору, який несе ризик випадкової загибелі або пошкодження об’єкта концесії (цей ризик несе концесіодавець, якщо інше не встановлено концесійним договором) (ст. 22 Закону «Про концесії [110]). Концесіонер при укладенні договору страхування із страховиком повинен виконати умови, встановлені концесійним договором стосовно страхової суми.

37. Згідно з п. 41 частини першої ст. 7 Закону «Про страхування» здійснюється обов’язкове страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров’ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів. Більш розгорнені правила про ці види обов’язкового страхування на цей час відсутні.

38. Пункт 42 частини першої ст. 7 Закону «Про страхування» передбачає здійснення обов’язкового страхування цивільної відповідальності суб’єкта господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам унаслідок проведення вибухових робіт. Нормативно-правові акти щодо цього виду обов’язкового страхування не приймались.