Стаття 582. Оцінка предмета застави

1. Оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом.

2. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

1. За загальним правилом, оцінка предмета застави може взагалі не проводитися. Це — справа сторін договору застави. В описі предмета застави, який (опис) є обов’язковим для договору застави (ч. 1 ст. 584 ЦК), доцільно зазначити вартість цього предмета, яка визначається за погодженням сторін. Але це не охоплюється поняттям оцінки, як воно розуміється в ст. 582 ЦК. У частині шостій ст. 5 Закону «Про іпотеку» йдеться про визначення вартості предмета іпотеки за згодою сторін або шляхом проведення оцінки відповідним суб’єктом оціночної діяльності. Але обов’язковість оцінки предмета застави може встановлюватися законом. Обов’язковість оцінки випливає з частини другої ст. 10 Закону «Про заставу» [64] щодо договорів застави, в яких заставодержателями є ломбарди.

2. Обов’язковою є оцінка державного і комунального майна, що передається в заставу (частина третя ст. 7 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та про професійну оціночну діяльність в Україні» [178]).

3. У тих випадках, коли договір застави укладається на забезпечення повернення кредитів, наданих українським позичальникам іноземними кредиторами під гарантію Уряду України, оцінка вартості майна повинна провадитися Фондом державного майна, а вартості майнових прав і цінних паперів — Міністерством фінансів (п. 2 постанови Кабінету Міністрів «Про додаткове забезпечення гарантій або інших зобов’язань Уряду України, які надаються іноземним кредиторам щодо погашення кредитів в іноземній валюті, що залучаються українськими юридичними особами» [277]). Це правило було встановлено за часів, коли можливість встановлення обов’язкової оцінки предмета застави підзаконними актами не виключалась. Тому його слід визнати таким, що зберегло чинність і після введення в дію нового Цивільного кодексу, який передбачає можливість встановлення обов’язкової оцінки предмета застави тільки законом або договором.