Стаття 412. Припинення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб

1. Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб припиняється у разі:

1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;

2) спливу строку, на який було надано право користування;

3) викупу земельної ділянки у зв’язку із суспільною необхідністю.

2. Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

1. Стаття 412 ЦК не виключає застосування до відносин, які регулюються цією статтею, ст. 141 і 143 Земельного кодексу [38].

2. При застосуванні п. 2 ч. 1 ст. 412 ЦК слід враховувати, що в ньому йдеться про «сплив строку, на який було надано право користування». Цей строк — це не строк договору про надання земельної ділянки, передбачений ст. 408 ЦК. Строк договору обчислюється з дня набрання ним чинності, тобто з дня укладення (ч. 2 ст. 631 ЦК).

Укладеним цей договір слід вважати з моменту погодження всіх істотних умов у належній формі. Належною формою стосовно таких договорів є письмова форма (якщо сторони не домовились про нотаріальне посвідчення договору). Строк користування земельною ділянкою починається у будь-якому випадку після реєстрації права користування, оскільки право користування земельною ділянкою на умовах емфітевзису виникає (застосовуючи за аналогією ст. 152 ЗК) з моменту реєстрації цього права. Але це не перешкоджає висновку про те, що строк користування земельною ділянкою закінчується в той же день, у який закінчився строк договору.