Стаття 1113. Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності

1. За договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.

2. Укладення договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності не впливає на ліцензійні договори, які були укладені раніше.

3. Умови договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, що погіршують становище творця відповідного об’єкта або його спадкоємців порівняно з становищем, передбаченим цим Кодексом та іншим законом, а також обмежують право творця на створення інших об’єктів, є нікчемними.

1. Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності — це договір про їх відчуження. Проте можливе укладення і договору про передання цих прав на певний строк, оскільки навіть виключна ліцензія не передбачає передання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності без обмежень. Суть договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності якраз і полягає в необмеженому праві набувача цих прав на їх використання.

2. Частина 2 ст. 1113 ЦК передбачає сингулярне правонаступництво в частині прав та обов’язків, які виникли на підставі ліцензійного договору, при переданні майнових прав інтелектуальної власності. Питання про те, чи можна ч. 2 ст. 1113 ЦК застосовувати за аналогією до прав та обов’язків, що виникли на підставі ліцензії на використання об’єкта інтелектуальної власності, має вирішуватись в наступний спосіб. У принципі, законодавець свою волю в букві ч. 2 ст. 1113 ЦК висловив чітко. Але слід враховувати, що різниця між ліцензією та ліцензійним договором як підставами правовідносин щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності є суто формальною, а деякою мірою законодавцем взагалі ігнорується (ліцензія, хоч і має визначатись відповідно до ст. 1108 ЦК як односторонній правочин, все ж віднесена в ч. 1 ст. 1107 ЦК до категорії договорів). Тому ч. 2 ст. 1113 ЦК за аналогією слід застосовувати і до правовідносин, що виникають на підставі ліцензії.

3. Стосовно договорів про передання виключних прав інтелектуальної власності, як і стосовно ліцензійних договорів, законодавець формулює принцип односторонньої диспозитивності: сторони договору вправі відступати від букви закону лише в бік покращення становища творця об’єкта права інтелектуальної власності. Умови договорів, якими погіршується становище творця порівняно з Цивільним кодексом і законом, є нікчемними.