Стаття 967. Зберігання речі у ломбарді

1. Договір зберігання речі, прийнятої ломбардом від фізичної особи, оформляється видачею іменної квитанції.

2. Ціна речі визначається за домовленістю сторін.

3. Ломбард зобов’язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки.

1. Ломбарди надають позику під заставу рухомого майна. Так зазвичай визначаються ломбарди (див., наприклад, Юридична енциклопедія. Т. 3. — К.: Українська енциклопедія, 2001, с. 521). Таке розуміння ломбарду свого часу знайшло відображення в Цивільному кодексі 1963 р. (ст. 378), в Законі «Про заставу» [50] (частина четверта ст. 48).

Уже після прийняття нового Цивільного кодексу Кабінет Міністрів в п. 2 Порядку проведення внутрішнього фінансового моніторингу суб’єктами господарювання, що проводять господарську діяльність з організації та утримання казино, інших гральних закладів, і ломбардами [324] визначив ломбард як фінансову установу, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам готівкою чи у безготівковій формі за рахунок власних або залучених коштів, крім депозитів, під заставу майна чи майнових прав на визначений строк і під відсоток, а також надання супутніх ломбардних послуг. Подібне визначення ломбарду наводиться в п. 1.2 Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами [441].

2. Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, визнається фінансовою послугою (п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» [135]). У п. 1 ч. 1 ст. 1 названого Закону ломбарди прямо визнаються фінансовими установами. Як і будь-які. фінансові послуги, ломбардні послуги можуть надавати тільки фінансові установи. Отже, діяльність ломбарду може здійснюватись тільки після внесення запису про нього до відповідного державного реєстру фінансових установ (ч. 1 ст. 7 того ж Закону).

Поряд з наданням позики ломбарди здійснюють зберігання речей.

3. Відповідно до ч. 1 ст. 967 ЦК має укладатись договір зберігання речей, прийнятих ломбардом від фізичної особи. Але такий договір не обов’язково має укладатисьокремо. Можливе укладення змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК), на підставі якого будуть виникати зобов’язання позики і зобов’язання щодо зберігання. Послуги щодо зберігання ломбард може надавати і без надання позики.

4. Закон не перешкоджає тому, щоб в одному договорі містились умови не тільки щодо позики та зберігання, а і умови про заставу речі, прийнятої на зберігання, та умови про порядок звернення стягнення на заставлену річ (річ, прийняту на зберігання) у разі неповернення суми позики та несплати відсотків.

5. У ч. 1 ст. 967 ЦК зазначається на те, що ломбард приймає річ від фізичної особи. Це відповідає частині четвертій ст. 48 Закону «Про заставу» і п. 2 Порядку проведення внутрішнього фінансового моніторингу суб’єктами господарювання, що проводять господарську діяльність з організації та утримання казино, інших гральних закладів, і ломбардами. Договір зберігання оформляється видачею поклажодавцеві іменної квитанції.

6. Визначення ціни речі, яка передана на зберігання в ломбард, є істотною умовою договору зберігання речі в ломбарді. Це важливо у зв’язку з можливою реалізацією ломбардом речі відповідно до умов договору з метою погашення зобов’язання поклажодавця щодо погашення позики, яка надана йому ломбардом.

7. Частина 3 ст. 967 ЦК викликає інтерес її співвідношенням із ст. 5 та 7 Закону «Про страхування» [139], які не передбачають обов’язкового страхування речей, переданих до ломбарду на зберігання. Частина 3 ст. 967 ЦК формулює суто приватноправову норму. На відміну від цієї статті в ст. 5 та 7 Закону «Про страхування» формулюються як норми цивільного права, так і норми публічного права. Тому здається, що ч. 3 ст. 967 ЦК не може тлумачитись в такий спосіб, що вона суперечить спеціальним правилам ст. 5, 7 Закону «Про страхування» і не може застосовуватись.