Стаття 339. Право особи, яка знайшла загублену річ, на винагороду та відшкодування витрат, пов’язаних із знахідкою

1. Особа, яка знайшла загублену річ, має право вимагати від особи, якій вона повернута, або особи, яка набула право власності на неї, відшкодування необхідних витрат, пов’язаних із знахідкою (зберігання, розшук власника, продаж речі тощо).

2. Особа, яка знайшла загублену річ, має право вимагати від її власника (володільця) винагороду за знахідку в розмірі до двадцяти відсотків вартості речі.

3. Якщо власник (володілець) публічно обіцяв винагороду за знахідку, винагорода виплачується на умовах публічної обіцянки.

4. Право на одержання винагороди не виникає, якщо особа, яка знайшла загублену річ, не заявила про знахідку або вчинила спробу приховати її.

1. Правовідносини, які виникають між особою, що знайшла річ, та особою, якій вона має бути повернута, є складними. У частині, пов’язаній з поверненням речі власникові або набуттям на неї права власності, вони не є зобов’язальними, і норми зобов’язального права застосовуються до них за аналогією. В іншій частині ці правовідносини мають характер зобов’язань, до яких за аналогією можуть бути застосовані правила про зобов’язання, що виникають унаслідок учинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення.

2. У силу правовідносин, про які йшлося в попередньому пункті коментаря, особа, що знайшла річ, має право вимагати від особи, якій річ повернута, відшкодування необхідних витрат, пов’язаних зі знахідкою, в тому числі витрат на зберігання, розшук власника, продаж речі тощо.

3. Розмір винагороди, на яку має право особа, що знайшла загублену річ, обмежується двадцятьма відсотками вартості речі. Сторони можуть домовитися про розмір винагороди і без додержання цього обмеження. Якщо ж розмір винагороди визначається судом, він не може перевищувати зазначений максимальний розмір.

4. Визнається юридичне значення публічної обіцянки винагороди особі, що знайшла загублену річ. Якщо така обіцянка давалась, розмір винагороди визначається цією обіцянкою, а відносини, що при цьому виникають, регулюються нормами інституту зобов’язань, що виникають на підставі публічної обіцянки винагороди (ст. 1144 ЦК).

5. Особа, що знайшла загублену річ, не має права на одержання винагороди, якщо вона не заявила про знахідку або вчинила спробу її приховати. При визначенні наявності цих юридичних фактів слід ураховувати, що відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦК особа, що знайшла загублену річ, зобов’язана негайно повідомити про це орган міліції чи орган місцевого самоврядування. Позбавлення права на винагороду в зазначених випадках не позбавляє особу, що знайшла загублену річ, права на відшкодування витрат, пов’язаних із знахідкою.