Стаття 731. Договір ренти

1. За договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов’язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі.

2. Договором ренти може бути встановлений обов’язок виплачувати ренту безстроково (безстрокова рента) або протягом певного строку.

1. Договір ренти є реальним. Одержувач ренти передає майно у власність платникові ренти в процесі укладення договору. До передання майна договір не може вважатись укладеним. Протилежне твердження про те, що відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК договір ренти, згідно з яким передається нерухоме майно, є укладеним з моменту його державної реєстрації, означало б можливість укладання договору ренти як консенсуального, а це суперечило б змісту ст. 731 ЦК. Тому в договорі ренти, згідно з яким у власність платника ренти передається нерухоме майно, має зазначатись на те, що це майно передане платникові ренти до нотаріального посвідчення договору ренти.

2. Оскільки договір ренти є реальним, на його підставі виникає зобов’язання, в якому платник ренти несе обов’язок виплачувати одержувачеві ренту в грошовій сумі або в іншій формі. У цьому зобов’язанні зазначеному обов’язку платника ренти кореспондує відповідне право одержувача ренти. Відповідно до ст. 734 ЦК на платника ренти, крім основного обов’язку (виплачувати ренту) може бути покладено обов’язок оплатити майно, передане йому у власність одержувачем ренти. Але це зобов’язання може бути не єдиним, оскільки правовідносини, що виникають на підставі договору ренти, є більш складними. У відповідних випадках на них можуть поширюватись норми інститутів купівлі-продажу або дарування (ст. 734 ЦК).