Стаття 1207. Обов’язок держави відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю внаслідок злочину

1. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю внаслідок злочину, відшкодовується потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.

2. Умови та порядок відшкодування державою шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, встановлюються законом.

1. Стаття, що коментується, встановлює лише найбільш загальні умови відшкодування державою шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю. Такими умовами є: 1) заподіяння шкоди внаслідок злочину. Дії особи, яка завдала шкоди, як злочин мають кваліфікуватись процесуальним документом, що приймається відповідно до Кримінального процесуального кодексу [16]. Це не обов’язково має бути вирок. Таким документом може бути і постанова слідчого; 2) невстановлення особи, яка вчинила злочин або неплатоспроможність цієї особи. Неплатоспроможність може бути встановлена як у процесі розгляду позову про відшкодування шкоди, заявленого до особи, що вчинила злочин (в тому числі в кримінальному процесі), так і пізніше. Особа має вважатись неплатоспроможною за відсутності у неї майна та доходів, достатніх для відшкодування грошових сум, що підлягають сплаті одноразово, та періодичних платежів, без виникнення заборгованості.

2. Стаття 1207 ЦК не формулює норм прямої дії, які б визначали умови та порядок відшкодування державою шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю внаслідок злочину. Ці умови та порядок мають визначатись спеціальним законом. До прийняття такого закону відшкодування державою шкоди відповідно до ст. 1207 ЦК на підставі загальних правил не може здійснюватись, а вимога про відшкодування має пред’являтись безпосередньо до особи, яка завдала шкоди, чи осіб, зазначених у ст. 1179 ЦК.

3. Стаття 1207 ЦК не встановлює правила про відшкодування на користь держави коштів, виплачених державою потерпілому на підставі ст. 1207 ЦК. Але таке відшкодування є можливим відповідно до загальних правил про відшкодування шкоди. Такий обов’язок особи, що завдала шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю внаслідок злочину, очевидно, буде прямо передбачений законом, яким будуть встановлені умови та підстави відшкодування державою шкоди відповідно до ст. 1207 ЦК.

4. Термін «шкода» в главі 82 «Відшкодування шкоди» Цивільного кодексу вживається в різному розумінні, У заголовку глави 82 Цивільного кодексу і параграфа першого цієї глави під терміном «шкода» розуміється шкода і майнова, і моральна. У такому самому розумінні цей термін вживається в ст. 1169 — 1179 ЦК. У ст. 1195 — 1208 ЦК під терміном «шкода» переважно розуміється майнова шкода, оскільки відносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю потерпілого, врегульовані ст. 1167 — 1168 ЦК. Що стосується ст. 1207 ЦК, то вона не може тлумачитись так, що із неї випливає обов’язок держави відшкодовувати моральну шкоду, оскільки моральна шкода відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК відшкодовується особою, яка її завдала, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.