Стаття 489. Правова охорона комерційного найменування

1. Правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності.

2. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов’язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

3. Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом.

4. Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються.

1. Звертає на себе увагу та обставина, що в ст. 489 ЦК вживається термін «особа» для зазначення суб’єкта права інтелектуальної власності на комерційне найменування. Лише у ст. 491 ЦК зазначається на ліквідацію юридичної особи як на підставу припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування. Але це не може бути достатнім для твердження про те, що суб’єктом права інтелектуальної власності на комерційне найменування може бути тільки юридична особа. Стосовно багатьох прав і правовідносин (зобов’язань) зазначається на те, що вони припиняються в зв’язку з ліквідацією юридичної особи. Проте це не перешкоджає фізичним особам набувати таких прав чи вступати у відповідні правовідносини. Отже, суб’єктами права інтелектуальної власності на комерційне найменування можуть бути не тільки юридичні, а і фізичні особи. Зокрема, особа, що зареєстрована як підприємець, може мати комерційне найменування та використовувати його. Ця особа має право, але не зобов’язана використовувати на вивісках, упаковці, в рекламі своє прізвище та ім’я. Вона може відкрити, наприклад, мережу магазинів, присвоївши їм своє комерційне найменування.

2. Суб’єктом права інтелектуальної власності на комерційне найменування може бути тільки суб’єкт, що здійснює комерційну господарську діяльність, підприємництво, як воно визначається в ст. 42 ГК [42].

3. Стосовно юридичних осіб, що здійснюють комерційну діяльність, чинним є положення і ст. 90 ЦК («Найменування юридичної особи»), і ст. 489 — 491 ЦК, що регулюють відносини з приводу інтелектуальної власності на комерційне найменування.

4. Положення глави 43 Цивільного кодексу не поширюються на юридичних осіб, що не займаються підприємництвом. Але такі юридичні особи вправі захищати своє право на найменування. Частина 5 ст. 90 ЦК забороняє юридичним особам використовувати найменування іншої юридичної особи.

5. Комерційне найменування юридичної особи може співпадати з її комерційним (фірмовим) найменуванням, але не виключається використання юридичною особою комерційного найменування, що не співпадає з комерційним (фірмовим) найменуванням. Зокрема, не виключається використання юридичною особою декількох комерційних найменувань. У комерційних найменуваннях найменування (комерційне, фірмове) юридичної особи може використовуватись лише частково чи не використовуватись взагалі. Так, юридична особа, що здійснює підприємницьку діяльність, може мати найменування «Приватне підприємство «Апогей». Воно може відкрити мережу магазинів, використовуючи стосовно кожного із них комерційні найменування «Апогей — побутова техніка», «Апогей — меблі», «Апогей — транспорт» тощо. Такі ж можливості може використовувати і фізична особа — підприємець.

6. Об’єктом права інтелектуальної власності може бути тільки таке комерційне найменування, яке дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших. Так, якщо із наведених вище комерційних найменувань виключити слово «Апогей», то вони втрачають здатність давати можливість вирізнити особу з-поміж інших, а тому такі найменування не можуть бути об’єктами інтелектуальної власності.

7. Неприпустимо використання комерційного найменування, що вводить споживачів в оману щодо справжньої діяльності особи. Так, ст. 90 ЦК не перешкоджає тому, щоб юридична особа мала найменування «Товариство з обмеженою відповідальністю «Баварське пиво». Але ж використання такого найменування буде суперечити ч. 1 ст. 489 ЦК, якщо тільки ця особа насправді не здійснює продаж такого пива.

8. Стаття 489 ЦК передбачає охорону права юридичної особи на комерційне найменування без подання заявки та реєстрації. Це положення запозичене із ст. 8 Паризької конвенції про охорону промислової власності [2] та відповідає йому. Разом з тим ч. 3 ст. 489 ЦК встановлює можливість внесення відомостей про комерційні найменування до реєстрів, порядок ведення яких визначається законом.

9. Комерційне найменування може бути включене до торговельної марки як його частина. У такому випадку воно буде захищатись за правилами, що встановлені стосовно торговельних марок, що не буде виключати можливості самостійного захисту права на комерційне найменування.

10. Порядок ведення реєстрів комерційних найменувань має встановлюватись законом. Але на цей час такий закон не прийнято. Таким реєстром не може вважатись Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців. Тому ч. 3 ст. 489 ЦК буде застосовуватись лише після встановлення законом порядку ведення реєстрів комерційних найменувань.

11. Встановлене ч. 1 ст. 489 ЦК положення про те, що за певних умов особи можуть мати однакові комерційні найменування, свідчить про те, що правові конструкції комерційного найменування і комерційного (фірмового) найменування юридичної особи не співпадають (ч. 5 ст. 90 ЦК; ч. 8 ст. 23, абзац восьмий ч. 1 ст. 27 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» [192] виключають присвоєння одного і того ж найменування двом або більше юридичним особам).